ПОЛОЖЕННЯ
про психологічну службу в системі
освіти України
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Психологічна служба в системі освіти є складовою
державної системи охорони психологічного здоров'я громадян України
і діє з метою виявлення і створення соціально-психологічних умов
для розвитку особистості.
1.2. Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне
вивчення психічного розвитку особистості, мотивів її поведінки і
діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, статевих, інших
індивідуальних особливостей, створення умов для самовиховання і
саморозвитку, сприяє виконанню вихивних й освітніх завдань
навчально-виховних закладів.
1.3. Психологічна служба у своїй діяльності керується
Загальною Декларацією прав людини ( 995_015 ), Конвенцією про
права дитини ( 995_021 ), Законом України "Про освіту"
( 1060-12 ), чинним законодавством, даним Положенням.
1.4. Дане Положення регламентує загальну структуру та функції
психологічної служби в системі освіти в цілому і є основою для
створення структурних підрозділів служби.
1.5. Діяльність психологічної служби в системі освіти
забезпечується фахівцями-психологами, що мають відповідну вищу
освіту.
За своїм статусом працівники психолгічної служби належать до
педагогічних працивників і відповідно до чинного законодавства
користуються всіма правами і гарантіями, передбачаними для них.
2. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
2.1. Діяльність психологічної служби включає такі основні
напрями:
діагностика -психологічне обстеження дітей і підлітків, їх
груп та колективів, умов навчання та розвитку;
корекція -здійснення психолого-педагогічних заходів для
усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці,
схильність до правопорушень;
реабілітація -надання психолого-педагогічної допомоги дітям,
підліткам, молоді, які знаходяться у кризовій ситуації,
постраждали від соціальних, технічних, природних катастроф,
перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо;
профілактика -своєчасне попередження відхилень у становленні
особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктам та
інше;
консультативно-методична допомога всім учасникам
навчальновиховного процесу з питань виховання дітей, підлітків,
створення психологічних умов для їх розвитку, допомога органам
державного управління освітою в оцінці професійної придатності
педагогічних та управлінських кадрів;
просвітницько-пропагандистська робота з підвищення
психологічної культури в закладах і установах освіти;
психологічна експертиза -участь в оцінці нових технологій
навчання і виховання дітей, підлітків, молоді, педагогічних
іновацій, визначенні доцільності їх впровадження, сприяння
розробці та використанню нових діагностичних методик;
психологічна прогностика -створення моделей поведінки групи
та особистості, прогнозування психічного розвитку тощо.
3. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ
3.1. Психологічна служба в системі освіти складається з трьох
основних ланок:
а) загальноукраїнський науково-методичний центр практичної
психології;
б) регіональні центри (лабораторії) практичної психології;
в) практичні психологи, які працюють у закладах і установах
освіти.
3.2.Загальноукраїнський науково-методичний центр практичної
психології діє на базі Науково-дослідного інституту психології АПН
України, Інстітуту системних досліджень Міністерства освіти
України.
До його повноважень належать: організаційні, координуючі та
контролюючі функції в галузі практичної психології, визначення
перспектив та напрямів розвитку служби, науково-методичне
забезпечення діяльності практичних психологів, вимог до її змісту,
організація експертизи психологічних методів, методик, новацій,
підручників; вивчення потреб і комплектування кадрів для
підвищення кваліфікації працівників служби; впровадження в
практику досягнень психологічної науки та передового досвіду;
забезпечення виготовлення та тиражування інструментарію для
практичних психологів.
3.3. Роботу Загальноукраїнського науково-методичного центру
організовує головний психолог Міністерства освіти України, до
компетенції якого входять питання перспектив і розвитку мережі
психологічної служби, вимоги до змісту її діяльності, організація
підготовки кадрів практичних психологів, виготовлення й
впровадження інструментарію для їх діяльності, впровадження у
практику досягнень психологічної науки та передового досвіду.
3.4. Регіональні центри практичної психології створюються при
управлінні освіти Ради Міністрів Республіки Крим, обласних,
Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій.
Основним завданням цих центрів є організація та координація роботи
практичних психологів у закладах і установах освіти області та
методичне забезпечення їх роботи, підвищення професійного рівня,
здійснення атестації та перепідготовки працівників психологічної
служби; визначення потреб та формування державного замовлення на
такі кадри.
З метою чіткої координації дій практичних психологів, більш
повного задоволення потреб навчально-виховних закладів у послугах
психологічної служби центри практичної психології можуть
створюватися при відділах (управліннях) освіти районних державних
адміністрацій, виконкомів міських рад народних депутатів.
Такі центри можуть об'єднувати консультативні кабінети,
телефони довіри, науково-методичні групи, групи інформаційного
забезпечення, лабораторії профорієнтації, кабінети корекції
кризових станів, психолого-медико-педагогічні консультації та інші
різновиди форм діяльності, а також психологів загальноосвітніх
навчально-виховних закладів під керівництвом головного психолога
відповідного центру.
3.5. Практичний психолог є головною ланкою психологічної
служби.
Практичний психолог закладу (установи):
бере участь в організації освітньої, виховної роботи,
спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку
дітей, молоді, їхнього повноцінного психічного здоров'я;
проводить психолого-педагогічну діагностику готовності до
навчання в період переходу з однієї вікової групи до іншої,
допомагає у виборі освітньої установи згідно з рівнем психічного
розвитку;
планує та розробляє розвиваючі, корекційні програми
навчальновиховної діяльності з урахуванням індивідуальних,
статевих, вікових особливостей дітей;
сприяє пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей, свідомому
вибору дітьми, молоддю професії з урахуванням їх ціннісних
орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей;
готує вихованців, учнів до свідомого життя в дусі
взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними,
національними, релігійними групами;
здійснює первинну профілактику алкоголізму і наркоманії,
інших шкідливих звичоу серед підлітків;
проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну
корекцію асоціальної поведінки;
формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів,
батьків;
консультує працівників освітніх установ з питань психології,
практичного використання її в організації навчально-виховного
процесу.
3.6. У своїй професійній діяльності працівник психологічної
служби повинен:
керуватись у своїй діяльності Етичним Кодексом психолога;
додержуватись педагогічної етики, поважати гідність дитини,
захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного
насильства, пропагувати здоровий спосіб життя;
зберігати професійну таємницю, не поширювати відомості,
отримані в процесі діагностичної або корекційної роботи, якщо її
поширення може завдати шкоди дитині чи її оточенню;
постійно пидвищувати свій професійний рівень, загальну
культуру;
пропагувати психологічні знання, запобігати випадкам
здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної,
профілактичної, консультативно-методичної роботи особами, що не
мають відповідної фахової підготовки;
будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у
тісному контакті шляхом співробітництва з усіма учасниками
педагогічного процесу;
знати програмно-метидичні матеріали і документи щодо обсягу,
рівня освіти, розвитку дітей, вимоги до нормативного забезпечення
навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи
розвиткуосвіти, психолого-педагогічної науки.
Начальник загального відділу І. Я. Пошавський