Сторінка психологічної служби

                             ПОЛОЖЕННЯ 
                про психологічну службу в системі 
                          освіти України 
 

                      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     1.1.  Психологічна  служба  в  системі  освіти  є   складовою 
державної системи охорони психологічного здоров'я громадян України 
і діє з метою виявлення і створення  соціально-психологічних  умов 
для розвитку особистості.
     1.2. Психологічна служба забезпечує своєчасне і  систематичне 
вивчення психічного розвитку особистості, мотивів її  поведінки  і 
діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, статевих, інших 
індивідуальних особливостей, створення умов  для  самовиховання  і 
саморозвитку,  сприяє  виконанню  вихивних  й  освітніх    завдань 
навчально-виховних закладів.
     1.3.  Психологічна  служба  у  своїй  діяльності    керується 
Загальною  Декларацією  прав  людини  (  995_015 ), Конвенцією про 
права   дитини   (   995_021   ),  Законом  України  "Про  освіту" 
( 1060-12 ), чинним законодавством, даним Положенням.
     1.4. Дане Положення регламентує загальну структуру та функції 
психологічної служби в системі освіти в цілому  і  є  основою  для 
створення структурних підрозділів служби.
     1.5.  Діяльність  психологічної  служби  в  системі    освіти 
забезпечується фахівцями-психологами,  що  мають  відповідну  вищу 
освіту.
     За своїм статусом працівники психолгічної служби належать  до 
педагогічних працивників і  відповідно  до  чинного  законодавства 
користуються всіма правами і гарантіями, передбачаними для них. 

             2. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ 

     2.1. Діяльність психологічної  служби  включає  такі  основні 
напрями:
     діагностика -психологічне обстеження дітей  і  підлітків,  їх 
груп та колективів, умов навчання та розвитку;
     корекція  -здійснення  психолого-педагогічних  заходів    для 
усунення  відхилень  в  індивідуальному  розвитку  та   поведінці, 
схильність до правопорушень;
     реабілітація -надання психолого-педагогічної допомоги  дітям, 
підліткам,  молоді,  які  знаходяться   у    кризовій    ситуації, 
постраждали  від  соціальних,  технічних,  природних    катастроф, 
перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо;
     профілактика -своєчасне попередження відхилень у  становленні 
особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктам  та 
інше;
     консультативно-методична    допомога    всім        учасникам 
навчальновиховного процесу з питань  виховання  дітей,  підлітків, 
створення психологічних умов для  їх  розвитку,  допомога  органам 
державного управління освітою  в  оцінці  професійної  придатності 
педагогічних та управлінських кадрів;
     просвітницько-пропагандистська    робота    з      підвищення 
психологічної культури в закладах і установах освіти;
     психологічна експертиза -участь  в  оцінці  нових  технологій 
навчання  і  виховання  дітей,  підлітків,  молоді,   педагогічних 
іновацій,  визначенні  доцільності  їх   впровадження,    сприяння 
розробці та використанню нових діагностичних методик;
     психологічна прогностика -створення моделей  поведінки  групи 
та особистості, прогнозування психічного розвитку тощо. 
 

         3. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ 

     3.1. Психологічна служба в системі освіти складається з трьох 
основних ланок:
     а) загальноукраїнський  науково-методичний  центр  практичної 
психології;
     б) регіональні центри (лабораторії) практичної психології;
     в) практичні психологи, які працюють у закладах  і  установах 
освіти.
     3.2.Загальноукраїнський науково-методичний  центр  практичної 
психології діє на базі Науково-дослідного інституту психології АПН 
України,  Інстітуту  системних  досліджень   Міністерства   освіти 
України.
     До його повноважень належать: організаційні,  координуючі  та 
контролюючі функції в  галузі  практичної  психології,  визначення 
перспектив  та  напрямів  розвитку    служби,    науково-методичне 
забезпечення діяльності практичних психологів, вимог до її змісту, 
організація експертизи психологічних  методів,  методик,  новацій, 
підручників;  вивчення  потреб  і  комплектування    кадрів    для 
підвищення  кваліфікації  працівників  служби;   впровадження    в 
практику досягнень  психологічної  науки  та  передового  досвіду; 
забезпечення  виготовлення  та  тиражування  інструментарію    для 
практичних психологів.
     3.3. Роботу Загальноукраїнського  науково-методичного  центру 
організовує головний  психолог  Міністерства  освіти  України,  до 
компетенції якого входять питання  перспектив  і  розвитку  мережі 
психологічної служби, вимоги до змісту її діяльності,  організація 
підготовки  кадрів  практичних    психологів,    виготовлення    й 
впровадження інструментарію  для  їх  діяльності,  впровадження  у 
практику досягнень психологічної науки та передового досвіду.
     3.4. Регіональні центри практичної психології створюються при 
управлінні  освіти  Ради  Міністрів  Республіки  Крим,   обласних, 
Київської,  Севастопольської  міських  державних    адміністрацій. 
Основним завданням цих центрів є організація та координація роботи 
практичних психологів у закладах і  установах  освіти  області  та 
методичне забезпечення їх роботи, підвищення  професійного  рівня, 
здійснення атестації та  перепідготовки  працівників психологічної 
служби; визначення потреб та формування державного  замовлення  на 
такі кадри.
     З метою чіткої координації дій практичних  психологів,  більш 
повного задоволення потреб навчально-виховних закладів у  послугах 
психологічної  служби  центри   практичної    психології    можуть 
створюватися при відділах (управліннях) освіти районних  державних 
адміністрацій, виконкомів міських рад народних депутатів.
     Такі  центри  можуть  об'єднувати  консультативні   кабінети, 
телефони довіри,  науково-методичні  групи,  групи  інформаційного 
забезпечення,  лабораторії  профорієнтації,   кабінети    корекції 
кризових станів, психолого-медико-педагогічні консультації та інші 
різновиди форм діяльності,  а  також  психологів  загальноосвітніх 
навчально-виховних закладів під керівництвом  головного  психолога 
відповідного центру.
     3.5. Практичний  психолог  є  головною  ланкою  психологічної 
служби.
     Практичний психолог закладу (установи):
     бере  участь  в  організації  освітньої,  виховної    роботи, 
спрямованої  на  забезпечення  всебічного  особистісного  розвитку 
дітей, молоді, їхнього повноцінного психічного здоров'я;
     проводить  психолого-педагогічну  діагностику  готовності  до 
навчання в період  переходу  з  однієї  вікової  групи  до  іншої, 
допомагає у виборі освітньої установи згідно з  рівнем  психічного 
розвитку;
     планує  та  розробляє   розвиваючі,    корекційні    програми 
навчальновиховної  діяльності  з    урахуванням    індивідуальних, 
статевих, вікових особливостей дітей;
     сприяє пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей,  свідомому 
вибору  дітьми,  молоддю  професії  з  урахуванням  їх   ціннісних 
орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей;
     готує  вихованців,  учнів  до  свідомого   життя    в    дусі 
взаєморозуміння, миру,  злагоди  між  усіма  народами,  етнічними, 
національними, релігійними групами;
     здійснює  первинну  профілактику  алкоголізму  і  наркоманії, 
інших шкідливих звичоу серед підлітків;
     проводить  психологічну  експертизу  і  психолого-педагогічну 
корекцію асоціальної поведінки;
     формує психологічну культуру  вихованців,  учнів,  педагогів, 
батьків;
     консультує працівників освітніх установ з питань  психології, 
практичного  використання  її  в  організації  навчально-виховного 
процесу.
     3.6. У своїй професійній діяльності  працівник  психологічної 
служби повинен:
     керуватись у своїй діяльності Етичним Кодексом психолога;
     додержуватись педагогічної  етики,  поважати гідність дитини, 
захищати  її  від  будь-яких   форм   фізичного   або   психічного 
насильства, пропагувати здоровий спосіб життя;
     зберігати  професійну  таємницю,  не  поширювати   відомості, 
отримані в процесі діагностичної або корекційної роботи,  якщо  її 
поширення може завдати шкоди дитині чи її оточенню;
     постійно пидвищувати   свій   професійний   рівень,  загальну 
культуру;
     пропагувати  психологічні   знання,    запобігати    випадкам 
здійснення     психодіагностичної,        розвивально-корекційної, 
профілактичної, консультативно-методичної роботи  особами,  що  не 
мають відповідної фахової підготовки;
     будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри  у 
тісному  контакті  шляхом  співробітництва  з  усіма    учасниками 
педагогічного процесу;
     знати програмно-метидичні матеріали і документи щодо  обсягу, 
рівня освіти, розвитку дітей, вимоги до нормативного  забезпечення 
навчально-виховного  процесу,  основні  напрями   і    перспективи 
розвиткуосвіти, психолого-педагогічної науки. 
 

 Начальник загального відділу                     І. Я. Пошавський